Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви, або такою, як ви хочете.

Допоможіть їй стати не вами, а собою.

(с) Януш Корчак

Всі нормальні батьки дуже хочуть, щоб їхня дитина добре і бажано із задоволенням навчався. Більшості з них здається, що як тільки малюк прийде в школу, він відразу ж відчує смак до навчання і почне заробляти високі оцінки. Тим більше їх розчарування, коли дитина розумниці-мами і грамотного тата стає не самим встигаючим в класі. Іноді й гірше. Причому викликає подив те, що новоспечений школяр байдуже пред'являє низькі оцінки, не засмучується і не відчуває провину.

Найчастіше так відбувається в тих сім’ях, де старше покоління не застосовує жорсткі методи виховання. Якщо ж недбайливого учня вдома чекає татів ремінь, то дитина просто буде ховати щоденник і придумувати нові і нові способи обману. Тому варто подумати, перш ніж діставати різки.

Що відбувається з дитиною?
Як зацікавити дитину вчитися краще Якщо така ситуація буденна у вашій родині, варто задуматися, що є причиною дитячої неуспішності. Може бути, маленький учень недостатньо готова до школи?

Бувають ситуації, коли батьки занадто «натискають» на нащадка, розраховуючи побачити в його щоденнику оцінки, задовольняють їх самолюбство.

Тоді дитина неусвідомлено починає чинити опір цьому наполегливій пресу і намагається викрутитися, вискочити з чіпких батьківських рук.Може бути, школяр не встигає з причини надто жорсткого навчального графіка і строгості вчителя.

Тут потрібно уважно розібратися, розпитати дитини та скласти думку про те, як просувається навчальний процес, як проходить шкільний день. Бажано поспілкуватися з учителями і з’ясувати, чи є претензії до вашого чаду. Іноді з боку видніше, що ж відбувається в дитячій голівці. Потрібно з’ясувати, чи немає у вашого непосиди конфлікту з однокласниками, і якщо є — розібратися чому. У найскладніших обставинах, якщо проблеми нелегко вирішуються, психологи радять змінити школу. Іноді в новому класі іншої школи, змінюється поведінка і колишнього двієчника&

Є тип дітей, який не вважає за необхідне вчитися добре і не бажає докладати до цього зусиль. Тут явно видно парадокс. Як правило, така дитина може спілкуватися з дорослими на рівних, так як досить розумний і вміє логічно мислити. А ось навчання йому не дається. Ефекту немає тільки тому, що він сам не надто бажає його отримати.

Як зацікавити дитину вчитися краще.
Найголовніша порада — побільше спілкуватися з дитиною! Правильні батьки знають, що відбувається в його житті, які неприємності трапились
нещодавно, і що думають про неї оточуючі його однокласники.Необхідно пам’ятати, що свою дитину потрібно хвалити, потрібно цінувати його хороші сторони. Для початку слід організувати розмову з вашим школярем, пояснити йому, що батьки хотіли б, щоб він вчився добре.

Сказати, що погані оцінки засмучують маму, їй сумно, коли малюк демонструє погане ставлення до навчання. Кожна дитина дуже хоче радувати старших, і, ймовірно, він просто не відає, як це зробити.Якщо по якомусь предмету ваш учень отримав хорошу оцінку, потрібно показати, що цей момент надзвичайно радує вас. Похвалити дитину та зробити так, щоб похвала була більш значущою, ніж осуд. Нехай він запам’ятає хороше мамин настрій і захоче повторити «фокус».

Не потрібно боятися пообіцяти дитині заохочення за гарне навчання.
Правильним кроком буде постаратися зробити малюкові свято, яке виявить радість близьких від того, що дитина вивчив домашнє завдання. Можна повісті його в ігровий центр, де є лабіринт і каруселі, парк з атракціонами або зоопарк. Прекрасно, якщо вийде провести день в суспільстві тата, нехай навіть просто на природі.Іноді кращим способом порадувати учня, похвалити його за хороші оцінки, є свято вдома. Можна приготувати улюблені страви дитини, прикрасити їх з вигадкою і просто посидіти з ним разом.

Що б не було обрано в якості подарунка, читачам варто розуміти, що в заохочення батьки повинні побути разом із малюком, а не нагородити його купленими машинкою або конструктором.

Потрібно постаратися не лаяти дитину за дрібні провини, дати зрозуміти, що сьогодні ви не гнівайтесь на нього, всіляко показувати свій гарний настрій.

Важливо постаратися, щоб ваш школяр запам’ятав це свято.
Нехай він розуміє, що хороше навчання приносить радість.

Додаткові методи змусити дитину розкритися.
Як зацікавити дитину вчитися краще Добре, якщо батьки виявляють інтерес до навчання свого чада, запитують, що сталося вдень, які були уроки, що розповідав учитель. А щоб допомогти бажанням вчитися стати міцнішим, можна спробувати купити дитині гарні зошити, пенал, обкладинки для книг.

Адже сьогодні в магазинах канцелярії продаються шкільне приладдя з якими завгодно картинками.
Найчастіше батьки відмовляються від послуг репетитора, мотивуючи це тим, що і самі знають математику для п’ятого класу, а французький вивчали на курсах. Іноді маленький слухач з готовністю сприймає інформацію від чужої людини, а з мамою стає непосидючим і плаксивою. Це пояснюється тим, що з близькими можна не прикидатися, а чужій людині хочеться продемонструвати кращі свої сторони.

Ніколи не пропонуйте йому гроші, які малюк зможе «заробити» хорошими оцінками. Тут існує кілька підводних рифів. Спочатку цей спосіб може сподобатися і вам, і дитині. Але незабаром навчання може стати способом «витрусити» з предків гроші, фінансові відносини витіснять сімейні. Відмовитися в майбутньому від такого методу заохочення стане складно. Син або дочка відчують себе обдуреними, якщо батьки не зможуть платити за позитивні оцінки.

Нічого не виходить!
Якщо ваш школяр не проявляє завзяття до вдосконалення і продовжує байдуже відвідувати заняття, не потрібно опускати руки. Не можна забувати, що кожен малюк має свій характер, деякі риси його індивідуальні. Він може кардинально відрізнятися від своїх батьків. Постарайтеся почекати деякий час, розслабитися і перестати очікувати від нащадка подвигів.

Буває, що батьки вже змирилися з тим, що у них росте недбайливий учень, а дитина раптом стає старанним і посидючим.Тому краще всього вчасно пригальмувати з тим, щоб незабаром знову почати «атаку».

Ваша дитина напевно володіє якимись позитивними і сильними рисами. Ці виявлення боку його душі потрібно плекати, поливаючи похвалою. Згодом, така тактика себе виправдає. Знаючи, що в чомусь він сильніше, дитина в школі і в сусідньому дворі буде відчувати себе впевненіше. Поступово ця впевненість, почне поширюватися і на інші сфери його життя.

Якщо слідувати нашим радам, ваше чадо ще покаже себе. І все, в тому числі батьки, забудуть, що колись він погано вчився.

Правило 1. Заспокойтесь. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма.

Правило 2. Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. 

Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і сімка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі най значущіші для неї самої.

Правило 7. Головне : хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8. Найважче : оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.

Правило 9. Не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.

Правило 10. Виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль.

Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. 

Правило 12. Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. Якщо ж в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя у навчанні.

Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднувати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення.

      Агресія – це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протестні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати „безпредметна агресивність” – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність.

Чим можуть допомогти батьки:

1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
2. Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
3. Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
4. Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

1. Визначити основні причини агресивної поведінки дитини.
2. Розробити такі ігри, у яких дитина зможе не просто вияви вити свій гнів, а експериментувати з формами його прояву.
3. Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі негативні переживання.
4. Разом з батьками знайти можливість оптимізації виховного впливу на дитину в сім’ї.

________________________________________________________

Дитячі страхи є нормальною реакцією дитини, яка усвідомлює недостатність своїх можливостей. У міру розвитку умінь дитини одні страхи зникають, а інші з’являються, бо дитина усвідомлює нові небезпеки. Відсутність страхів не є показником благополуччя. Здорова дитина – та, яка не боїться боятися. Шкідливими страхами є ті, що обмежують розвиток можливостей дитини (вона не пробує досягти того, чого хоче) або підривають її здоров’я – погіршують сон, знижують апетит, псують настрій, виводять з рівноваги. Такі страхи потребують спеціальної уваги батьків та психологів.

Чим можуть допомогти батьки:

1. Оскільки „нездорові страхи” характеризуються тим, що діти „бояться боятися”, то насамперед допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявності страхів. Якщо вона вирішить, що боятися – це неприпустимо погано чи соромно, вона уникатиме страшних ситуацій і ніколи не зможе навчитися долати їх.
2. Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів про страшний сон чи страшну фантазію. Якщо ми відганяємо страх – він переслідує нас і атакує тоді, коли ми найменше захищені від нього.
3. Допоможіть своїй дитині зустрітися із страхом у безпечній атмосфері: коли Ви поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість чи намалює Вам те, що її лякає, і отримає від Вас розуміння й підтримку.
4. Необхідно, щоб дитина зрозуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, нехай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.
5. Нехай Вас не бентежать невдалі спроби Вашої дитини подолати свій страх. Хваліть її за незначні досягнення, відзначте найменший прогрес: „Страх став трохи меншим. Отже, ти його поступово долаєш”.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

1. Визначити особистісні причини надмірної тривожності дитини.
2. Сформувати в дитини впевненість у своїх силах перемогти свої страхи.
3. Організувати ігрову діяльність, у якій можна моделювати страхи і тренуватися в їх подоланні.
4. Активізувати ті ресурси, які необхідні дитині для успішного подолання своїх страхів.
5. Допомогти батькам знайти психологічно правильну способи реагування на страхи своєї дитини.

__________________________________________________________

Неслухняність є однією з найбільших проблем виховання. Коли дитина не слухається батьки відчувають безпорадність, безсилля, страх, сприймають неслухняність як прояв нелюбові чи неповаги до себе.

Насправді неслухняна дитина може дуже любити й поважати своїх батьків. Просто вона відчуває в собі силу відстоювати свої бажання, або потребу перевірити любов батьків („Поступаються – отже люблять”), або прагнення в такий спосіб виявити свою образу („Ти не хочеш для мене, а я не буду для тебе”). Отже , в основі неслухняності дитини можуть лежати певні проблеми в стосунках, проте надмірно слухняна дитина може бути нездоровою. Вона невпевнена в собі, несамостійна, тривожна.

Чим можуть допомогти батьки

1. Спробуйте зрозуміти, що лежить в основі пручань дитини.
2. Коли наполягаєте на своєму, намагайтеся не позбавляти дитину своєї любові, не принижувати її гідності („Я б із задоволенням тобі дозволила, але, на жаль, не можу…”)
3. Якщо дитина не виконує Ваших вимог – скоротіть їхню кількість спочатку до 3-4 –х основних, інакше на все може просто  не вистачити уваги.
4. Для того, щоб дитина навчилася виконувати Ваші вимоги, краще застосовувати заохочення, ніж покарання. Негативне підкріплення може сформувати лише відразу до відповідної діяльності, позбавити бажання виконувати вказівки дорослих.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

1. Через ігрові ситуації визначити особистісні причини неслухняності дитини.
2. Допомогти дитині проявити й відпрацювати свої психологічні проблеми на ігровому матеріалі.
3. Знайти можливості оптимізації взаємодії батьків та дітей.
4. В ігровій формі тренувати дітей розуміти себе і своїх близьких.

_________________________________________________________

Непосидюща дитина – це не просто постійний галас і метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров’я. не має такої щілини чи отвору, куди вона не сунула б носа чи пальця, немає заборон, яких вона не порушувала б.

Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10-14-річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіперактивної дитини – не нав’язати їй негативне ставлення до себе та світу.

Чим можуть допомогти батьки

1. Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає пере збудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що пере збуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло.
2. Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси, — мінімальний.
3. спробуйте запобігати порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід „неслухняності”, тим глибшим стане переконаність дитини в тому, що вона погана.
4. Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на щось емоційно значуще для неї: „Ой, дивись!”, „Я згадала!”

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

1. Визначити уявлення дитини про себе і допомогти їй позбутися негативних переконань щодо власної неспроможності.
2. Засобами гри створити позитивну мотивацію до розвитку вміння контролювати свої слова та дії.
3. Тренувати в ігрових вправах довільну увагу дитини.
4. Підібрати разом з батьками ефективні способи взаємодії з гіперактивною дитиною.

__________________________________________________________

Надміна вразливість, плаксивість чи спалахи гніву, перепади настрою, неспокійний сон, проблеми травлення, частий головний біль – усе це ознаки нервового виснаження дитини.

Причиною психоемоційного виснаження може бути якась неприємна подія в житті дитини, яка й досі її непокоїть, або хронічне незадоволення собою – переживання своєї неспроможності бути такою як „треба”.

Чим можуть допомогти батьки

1. Проаналізуйте, коли виникли перші ознаки нервовості, і пригадайте, що цьому передувало.
2. Допоможіть дитині усвідомити, що її непокоїть, і змінити своє ставлення до цієї проблеми.
3. Відвести більше часу в режимі дня на ті заняття, у яких дитина почувається спокійно і впевнено. Це дасть їй змогу відновити віру у свої сили.
4. Не перевантажуйте дитину такими заняттями,які викликають сильні емоції – позитивні чи негативні: змаганнями, випробовуваннями, емоційно насиченими видовищами. Тимчасове дотримання такої „емоційної дієти” дасть змогу знервованій дитині відновити душевну рівновагу, нормалізувати сон, набратися сил.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

1. У процесі психологічного аналізу гри дитини можна визначити основні зони її емоційного напруження: чого вона боїться, чого уникає.
2. Створити ігрові умови для того, щоб дитина сама усвідомила й висловила свої переживання.
3. Якщо причиною негативного емоційного стану стала якась психотравмуюча ситуація, її необхідно поступово відтворити і знову пережити, але із залученням усіх необхідних психологічних ресурсів.
4. Якщо причиною нервового виснаження дитини є її почуття невідповідності „ідеалу”, то психологічна допомога включатиме формування впевненості у своїх можливостях і вміння спокійно сприймати.

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини

• Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

• Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:

• різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;
• голосно плачуть;
•  кидаються на підлогу;
•  дряпаються,кусаються, то просяться на руки;
•  біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

• Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.
• У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.
• Ці діти ледь стримують плач,;
• Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.
• І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

 Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

• Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;
• Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;
• Із задоволенням демонструють свої вміння:

-  самостійно одягаються,
-  роздягаються,
-   їдять,
-  у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні).  Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

• Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

• Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

   -  лазить, хоч і вміє ходити;
   -  замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

• Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес,

   -  вона адаптується легко, швидко.

• якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці ---шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього.

  -  Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

• Хворобливим, сором'язливим дітям 

  -  необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.  

Пам'ятайте!!! 

Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу  затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного  періоду  важливо:

• Створіть в домі спокійну обстановку;
• З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка;
• більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю;
• Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни;
• У  період адаптування треба менше ходити в гості;
• рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.
• Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

Прояви емоційно–нервового напруження

• Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:

-  плач,
-  капризування,
-  плаксивість,
-  тривала депресія,
-  апатія,
-  байдужість,  
-  знижений настрій,
-  немотивовані напади гніву;
-  високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.

• Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.
• Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.
• Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.
• Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.
• Занижена комунікабельність дитини:

-  їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.

• Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

-  Знижена ігрова діяльність або її відсутність.
-  Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.
-  Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).
-  Зниження або підвищення апетиту.
-  Проблеми із сном (аж до безсоння).
-  Небажання відвідувати ДНЗ.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

• Бажання йти до дитячого садка;
• Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;
• Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;
• Висока комунікабельність;
• Висока пізнавальна діяльність та активність;
• Активна ігрова діяльність;
• Малюнки у світлих тонах;
• Стабільність рухової активності – малюк  рухливий;
• Відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

• Недотримання в сім'ї режиму дня;
• Застосування невірної методики «годування»;
• Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади);
• Недостатній рівень психічного розвитку ;
• Патологія вагітності та пологів;
• Одноманітність життя та діяльності малюка;
• Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

 Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка  дотримуйтесь таких рекомендацій:

• Будьте особливо уважними до  поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі;

• Вранці створюйте атмосферу гарного настрою:  будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

• Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

• Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

• Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

• Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

• Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці.

• Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.

• Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

• Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.

• Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.

• Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

• Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

Зміни в поведінці можуть бути через:

• ХворобУ;
• Дефіцит спілкування з дорослими;
• Відсутність умов для активної діяльності;
• Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання);
• Незадоволення органічних потреб ;
• Стомлення.

Причини стомлення

• Тривале перебування без сну.
• Непосильне фізичне і розумове навантаження.
• Хронічне недосипання.
• Недотримання режиму.
• Неправильна організація діяльності.

Любові та терпіння Вам!